Той момент, коли прокидаєшся рано-вранці й бачиш, як вулицями міста вже метушаться люди. Але метушня зовсім інша, ніж зазвичай. Розмірена, усвідомлена, квітчаста. Все нагадує про цей день. День вишиванки. Вбираєшся у неї та відчуваєш: поруч свої, можливо й незнайомі, але рідні душею.

Адже українська вишивка – то і є душа нашого народу. Душа, яка сьогодні плаче, однак ці сльози не про слабкість. Ми бережемо, захищаємо, плекаємо та пишаємося рідними знаменами, орнаментами, історією, культурою. Це нас об'єднує з покоління у покоління, з роду в рід.

Вишиванка – атрибут, символ, оберіг, автентика, зрештою – прояв для самих себе та світу.

Підтримуємо національні традиції.